Біографічний словник

Айзман Давид Якович

Айзман Давид Якович - це ... Що таке Айзман Давид Якович?
Айзман, Давид Якович, російсько-єврейський письменник. Народився в 1869 році, в Миколаєві, в інтелігентній родині, члени якої грали видну роль в палестінофільском русі. Закінчивши курс миколаївського реального училища, навчався живопису в одеському художньому училищі та в паризькій ecole des Beaux-Arts. Жив один час в глухий французькому селі, побут якої часто описує у своїх оповіданнях. У 1890-х роках поміщав фейлетони в одеських газетах. У 1901 році розповідь його "Трішечки в сторону" був надрукований в "Російському Багатстві". У тому ж журналі з'явилися розповіді: "Про один злочин", "Приятелі", "Земляки", "Спокута", "Вороги". Інші розповіді А. ( "На чужині", "Раб", "Льодохід", "Серце буття", "Без неба", "Ранок Анчля", "В вулиці Розьє", "Кривавий розлив", "Союзники" та інші) друкувалися в "Освіті", "Журналі для всіх", "Сучасному світі", збірниках "Знання", "Сході", "Єврейському світі", різних альманахах і в паризькому "Червоному Прапора" Амфітеатрова. У 1904 році "Російським Багатством" видано збірник оповідань А. під назвою "Чорні дні". У доповненому вигляді ця збірка вийшла в 1906 році у виданні "Знання". Тим же "Знанням", але в Берліні, видана драма А. "Терновий кущ" (1907). У 1908 році не без успіху йшла на імператорських сценах п'єса А. "Дружини". Збірник А. співчутливо був зустрінутий критикою, і до сих пір саме поміщені в ньому розповіді представляють найцікавішу частина написаного А.У них є теплота і непідробний ліризм. З великою щирістю розроблений головний мотив всієї взагалі літературної діяльності А.: трагічна психологія російсько-єврейського інтелігента, в якому "Чорні дні" - період погромів - підривають любов до батьківщини-мачухи. Новим белетристичним матеріалом в перших оповіданнях А. була психологія єврея-емігранта, який добре влаштувався на культурній чужині, і якого, проте, в силу глибоко сприйнятого демократичного світогляду, нездоланно тягне назад в темну, некультурно Росію, до роботи на користь мужика і незаможного взагалі. І не тільки інтелігента тягне назад в країну погромів, а й над простим євреєм-емігрантом влада батьківщини нездоланна. Поза цього мотиву, А. в перших своїх оповіданнях малював жахливу убогість єврейського пролетаріату і дав цікавий тип Дон-Кіхота з дрібної єврейської середовища. Разом з тим, А. жартом жалюгідних представників єврейської буржуазії. Забавні жаргонізми російсько-єврейської мови деяких героїв "Чорних днів" надавали їм своєрідну колоритність. Подальша літературна діяльність А. була кроком вперед. Його нові розповіді не позбавлені талановитості, зовнішньої ефектності і цікавості, але в них більше погоні за красивістю, ніж справжнього мистецтва і справжньої краси. З'явилася невпинна гонитва за мелодраматичними ефектами. Прямо десятками нагромаджує автор згвалтування, божевілля, вбивства і самогубства. Під різними приводами, то як зображення еротоманія і нимфомании, то як епізоди погромів і поліцейського свавілля, підноситься і порнографія. Загалом, А. втратив простоту, і писання його вражають надзвичайною напруженість.С. Венгеров.

Біографічний словник. 2000.